Reya's Sorrow

Сюжет ніякий.

По-перше, світ махо-сьодзе доданий просто щоб було. Викреслити його з сюжету - і нічого по суті не змінеться. В перше проходження це відчувається як щось незрозуміле. Як щось, що буде пояснено пізніше. А після кінцівки відчувається як інфо-дамп. Як те, що ви прикрутили постфактум просто заради відповідності темі. Та й саме по собі воно ну дуже дженерік японське фентезі.

Щодо основної драми, то вона теж невдала. На темі розставання можна побудувати хорошу драму. А можно побудувати банальні вагінострадашки. Тут саме другий варіант. Чому мені не має бути насрати на те, що одна героїня припинила стосунки з іншою? Просто тому що це дві красиві жінкі? Відносини не мають самоцінності, тому я не буду вболівати просто за фактом їх припинення. Минуле їх комунікації трохи показано, але зовсім не розкрито.

Візуал шикарний. Та й "коміксні" вікна це хороша ідея. Спочатку інтригує, а потім розумієш, що за ним нема суттєвого наповнення. Тому для мене це просто дуже красива картинка.

Музика нормальна. Не погана, не хороша. Просто нормальна.

«Reya's Sorrow» – це неймовірно глибоке занурення у духовні закуточки головної героїні Реї. Кожен крок в сюжеті ретельно відслідковується та вбирається в пізнавальний процес гравця. На фоні грандіозно-яскравих пригод та несподіваних сюжетних поворотів, «Reya's Sorrow» дарує нам можливість зануритися в думки та переживання Реї, відчуваючи кожне їх віддзеркалення в наших власних серцях. Ця вічна парадоксальність, коли навіть у світі магії і дива відчуваєш доторк реальності, – є метафорою самих наших екзистенційних дійств. Сіпер і Рея – нитки, що переплелися в міцний клубок. Відносини між ними – відголоски душі, звучання якої розповідає про подорож дружби, боротьби та втрати. Крізь призму цих діалогів, відзеркалених з реальності та фантазії, «Reya's Sorrow» підводить нас до усвідомлення, що втрата може бути не тільки обтяжливим життєвим фактом, але й тягарем, що виходить далеко за межі реального. Дослідивши усі можливі фінали, можу впевнено заявити, що найскладніший у досягненні – є, найнеобхіднішим для комплексного усвідомлення усіх деталей та нюансів цього дивосвіту. В той же час, гра «Reya's Sorrow» також є представником ігор з неперевершеним графічним оформленням. Персонажі та локації представлені дуже живими та приємними для нескінченного споглядання на них :З . Використання ефекту паралакс в початкових сценах також представлений надзвичайно казково. Та й взагалі, все, що стосується меню, графічного інтерфейсу та інших графічних елементів та анімацій – виконано фантастично бездоганно. Музика в грі також на відповідному рівні. Гра має можливості для інтерактивної взаємодії з предметами, що дозволяє дослідити ігровий всесвіт та впливає на подальший розвиток гри. Історія, насправді досить швидка, але залишає серйозний відголосок для роздумів після свого завершення. Останньою перевагою буде – можливість стати голосом в голові, напевно, краще вже нічого не буде). Дякую Вам за Вашу диво-роботу.

Цікаво, у гри наче немає англійської локалізації, а у описі зазначено “в українській локалізації отримала назву”, чи я десь проґавила вибір мови?

Пройшла гру на 2 фінали…певно один з них найгірший, а другий наче найбільш повноцінний (з поїданням піци в кінці (намагається без спойлерів писати)). іііі…сама по собі історія цікава, але я не зрозуміла яким чином ці 2 реальності співіснували і взаємодіяли (хіба в інших небачених сценах це пояснюється).

Фони і реалізація файненькі, ви чудово постаралися. Оці менші картинки-крупні плани чудово доповнюють динаміку історії, замість того щоб ми сиділи і дивилися пів гри на один єдиний фон. Музика наче ідеально підходить під всі сцени гри. Котик і дівчинка гарненькі, а Персі взагалі файна получилася.

Навіть потикати на предмети можна було. вааай.

Дякую за ігровий досвід від вашої гри, успіхів у майбутніх проєктах (я не про всі-всі деталі написала які мене вразили, але ви всі молодці в будь-якому випадку).